27.09.2015 відбулося засідання Територіальної виборчої комісії Віти Поштової. Засідання очікувано було цікавим та активним.
Родзинкою засідання став пан Іванов (особливим гостем? Хедлайнером концерту?) – колишній голова сільської ради Віти Поштової, який в 2011 році був відсторонений прокуратурою від виконання обов’язків голови через те, що був впійманий міліцією на гарячому при отриманні хабаря. Але по порядку.
Головною метою вчорашнього засідання була перевірка наданих до територіальної комісії документів кандидатами на посади місцевих депутатів та голову сільської ради Віти Поштовою.
На початку засідання голова комісії зачитав порядок денний засідання. Першим пунктом йшов перегляд листів від жителів села Віта-Поштова та місцевих громадських організацій, що надійшли на адресу комісії, стосовно того, що пан Іванов є фігурантом щонайменше п’яти кримінальних впроваджень, а тому громада просить звернути на це увагу комісії та перевірити, чи вказав цю інформацію Іванов подаючи документи, як кандидат у сільські голови. Не давши голові комісії дочитати листи від громади, Іванов підняв ґвалт та почав звинувачувати Голову та всю комісію в тому, що йому відмовляють в реєстрації та він, мовляв, піде до суду, громаду притягне до відповідальності за наклеп, а Голову комісії – за невиконання службових повноважень. Емоційно-агресивна промова колишнього можновладця ніяким чином не вплинула на присутніх. Отримавши від присутніх лише посмішки, кілька фраз на зразок «хіба не достатню вкрав» та відповідь від Голови ТВК, що ніхто не заперечую пану Іванову балотуватися і до перегляду його документів повернуться згідно порядку денного в третій частині засідання, екс — сільський голова змушений був повернутися на своє місце та спостерігати за подальшим розвитком подій. А події розгорталися далі. Зачитавши листи, та ще кілька раз заспокоївши ненаситного колишнього чиновника, голова поставив на голосування питання, про звернення ТВК до відповідних органів з метою підтвердження чи спростування вказаної в листах інформації. Це викликало ще більш бурхливу реакцію від пана Іванова, який знову почав звинувачувати всіх в наклепах та майже не завуальовано погрожувати членам комісії та окремим місцевим мешканцям судами. Крім того, Іванов почав апелювати до листа від ЦВК, в якому для нього персонально було розписано, що людина, яка не була осуджена, має право балотуватися.
Після чергового повторення Головою ТВК для Іванова тези про те, що балотуватися йому ніхто за заважає, його документи будуть розглянуті та рішення буде прийнято пізніше, згідно порядку денного, відбулося голосування по першому пункту. Абсолютною більшість (10 за, 2 проти) ТВК було прийнято рішення про направлення запитів до відповідних органів з метою підтвердження чи спростування інформації, що вказана в листах від громади до ТВК.
В залі виникла суперечка між місцевими активістами та Івановим, стосовно моральної сторони його права обіймати будь які посади після того, як його впіймали на хабарі та він дев’ять років обкрадав громаду. Основними аргументами екс — чиновника було те, що, мовляв, «після мене не було краще», «то не я, просто так сталося та так було треба» та «суд мене виправдав, а ми ще подивимось, хто кого».
Після невеличкої паузи, що була спричинена суперечкою, комісія поновила роботу. Були зачитані документи, що їх подали до ТВК кандидати в депутати селищної ради, обговоренні та прийняті рішення про реєстрацію цих кандидатів. Після чого комісія перейшла до розгляду документів кандидатів на голову селищної ради.
При перегляді документів Іванова було зазначено, що в його автобіографії немає інформації про наявні відносно нього кримінальні впровадження. Знову, не даючи комісії навіть дочитати документи, Іванов почав кричати про порушення, листи від ЦВК та суди, в яких він всіх покарає та доведе свою правоту. Знову почалась суперечка. На крики та звинувачення Іванова, місцеві активісти почали задавати йому питання стосовно наслідків його перебування на пості голови. Було нагадано і про недобудований дитячий садок, замість якого побудували котеджне містечко в центрі села, і про вкрадені у Міноборони землі військової частини, і про зруйновану каналізацію військового містечка, внаслідок чого каналізаційні стоки потрапляють в землю та отруюють воду в сільських криницях, і на місці якої вже побудували декілька великих приватних будинків , і вкрадені та розпродані гектари лісів, і роки поборів. Якісно виділявся кандидат до районної ради від села Віта-Поштова пан Грушениця. Його питання до Іванова були максимально простими, конкретними за змістом та аргументованими. Але, як і раніше, сам Іванов відповідати не перед ким не хотів (до речі, громада села Віта-Поштова кілька років вимагали від колишнього голови Іванова публічно відзвітувати про виконану роботу, але цього звіту так и не отримала), знову починав завуальовано та не дуже погрожувати і громаді, і активіста, і комісії. Почалися показові дзвінки комусь та фрази на зразок «мене не хочуть реєструвати, зараз я отримаю рішення та завтра йдемо до суду і взагалі відмінемо цю комісію». Трохи пізніше, екс-сільський голова змінив риторику і почав вимагати від комісії відмовити йому у подачі документів, щоб він через суд міг змінити рішення комісії.
Зважаючи на наявну ситуацію, голова ТВК об’явив невеличку перерву, після котрою має відбутися голосування по документах кандидата Іванова на посаду сільського голови.
Об’явлена перерва сутичку в залі не припинили. Почалися справжні словесні баталії. Але суть промов «ні-в-чому-я-не-винний» Іванова не змінилась, хіба що трохи змінилась риторика. Тепер він не стільки виправдовувався, скільки переводив питання на те, що після нього краще не стало. На пряме питання кандидата Грушениці: — «Сергій, от скажи, що ти зробив для села?» — відповідь була: — «все». Але, на прохання конкретизувати це «все», ніякої конкретики не додалось. Через деякий час градус суперечок знизився, але діалог став більш інформативним і Іванов, під впливом беззаперечних аргументів, визнав, що клуб він продав «може і помилково» (місцеві активісти виграли суд, в якому довели, що відчуження та продаж сільського клубу та землі навколо нього був здійснений Івановим незаконно та мала місце підробка документів), але провину свою навіть перед громадою визнати відмовився, мовляв інакше було неможна, «я ж не для себе» (а для кого?) та «хіба ж то клуб?» . В питанні клубу, основними аргументами стали звинувачення наступників в тому, що вони, навіть отримавши рішення суду, не спромоглися винести рішення про взяття клубу на баланс селищної ради. Але це вже, як то кажуть, інша історія.
Коли пристрасті схлинули, Голова ТВК поставив на голосування питання про перенесення рішення по пану Іванову у зв’язку з необхідністю уточнення інформації, що надійшла до ТВК до моменту отримання цих уточнень від відповідних органів, але не більше, як на три дні. Після невеличкого обговорення між членами ТВК та незважаючи на періодичні викрики незадоволеного Іванова, відбулося голосування, де абсолютною більшістю голосів було прийняте рішення про перенесення рішення по Іванову.
Розлючений хабарник почав вимагати від ТВК негайного надання письмової відмови у реєстрації його в кандидати на посаду сільського голови, терміново комусь дзвонити та бігати між залом, де проходило засідання ТВК та прилеглими приміщеннями. Після закінчення цього «виступу одного актора» голова закрив збори ТВК та спокійно повідомив Іванову, що ніхто йому в реєстрації не відмовляв і рішення по ньому буде прийняте в обумовлені законодавством терміни, а якщо йому необхідні якісь документи від комісії, то він може звернутися до комісії в письмовій формі і все отримає. Це визвало ще одну хвилю емоцій та здивування у колишнього міліціонера (виявляється, людина з юридичною освітою не знаю, що для отримання від офіційних органів будь якого офіційного документу необхідно до цього органу письмово звернутися з офіційною заявою). Після короткої невеличкої перепалки з Головою ТВК та членами громади, незадоволений Іванов пішов писати необхідну йому заяву, засідання було закінчене і учасники описаного дійства почали розходитися по домах.
Підсумком цих подій стало те, що колишній місцевий «цар» вперше за багато років отримав опір від громади. Вперше за багато років, Іванов змушений рахуватися з думкою оточуючих. Війна за Віту тільки розпочалася, але вже є перші перед посилки перемоги громади.
Далі буде…
P.S.
В своїй декларації пан Іванов зазначив сукупний дохід його та членів його родини на рівні 150 000 грн. (він, дружина та троє синів із родинами?) При цьому вони мають будинки, кілька квартир, кілька земельних ділянок, гаражі, два магазини та кілька машин. І жодних заощаджень чи рахунків в банках… Цікаво, а як вся ця велика родина примудряється утримувати все це майно, та ще й кошти на їжу та одяг залишаються?..